Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 22.08.2017, 11:03
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Львів » Путівник » Легенди старого Львова
Легенди старого Львова
ЛанаДата: П'ятниця, 21.05.2010, 20:45 | Сообщение # 1
Знає куди піти у вихідні
Група: Адміністатор
Сообщений: 346
Нагороди: 3
Репутація: 18
Статус: Офлайн
ЗАТОПЛЕНА ЦЕРКВА

Колись на Клепарові стояла невелика церква, оточена липами і яворами. З дзвіниці тричі на день лунали дзвони, скликаючи людей з поблизької околиці.
Але у 1695 році, коли татари напали на Львів, сталося лихо. Саме недільного ранку, як у церкві було багато люду, орда увірвалася всередину.
Татари в’язали молодь, грабували хоругви, образи, церковні шати й скарбницю. Ніщо їх не могло спинити – ні голосне ридання дітей, ні прокльони матерів, ні благання священика.
У той самий час, коли в церкві шаліли розбишаки, зірвався сильний вихор, а за ним жахлива злива. Небо вгорі спалахнуло блискавками. Пролунав несамовитий удар грому і церква разом зі всіма, хто в ній знаходився, почала западатися під землю. Бурхлива клекочуча вода залила підлогу і хутко піднімалася вгору.
Незабаром на місці, де стояла церква, зостався лише каламутний став. Тому то й прозвали його Чорний діл.
З тих пір деколи чути можна було з глибин ставка плачі й глухе биття дзвонів.
Якось у ніч на Івана Купала проходив над ставом парубок і помітив у світлі місяця срібну мотузку, що гойдалася на плесі.
Довго не думаючи, схопив її і почав тягти до себе. В ту ж мить почулося ячання дзвонів і дитячий плач. А з чорних глибин почав випірнати золотий хрест, а за ним золота баня і виблискуючі вікна.
Він уже здогадався, що то церква, яка запалась під землю, і молив Бога, аби лиш подужати її витягти.
Вже перші півні озвалися, а він, обливаючись потом, тягнув за шнур. Довкола поволі розсвітало, і сили покидали хлопця. А не було нікого, щоб допоміг. Тільки усе голосніше чувся плач і молитовний спів.
Коли ж пролунало піяння третіх півнів, мотузка вирвалася йому з рук і церкву ковтнула мутна вода.
Парубок перехрестився на прощання, а, відходячи, чув, як за спиною важко стогнали дзвони і ридали люди.



Люди,як кури. Думають,що літають,а насправді стрибають просто високо.
 
ВодаДата: Субота, 22.05.2010, 13:09 | Сообщение # 2
Приїжджий
Група: Користувачі
Сообщений: 12
Нагороди: 0
Репутація: 1
Статус: Офлайн
Лана, Не чула про таке...А там озеро є?
 
СвітлоДата: Субота, 22.05.2010, 21:10 | Сообщение # 3
Знає де продуктовий
Група: Користувачі
Сообщений: 55
Нагороди: 1
Репутація: -1
Статус: Офлайн
Це все вигадки.
 
sunrayДата: Неділя, 23.05.2010, 10:49 | Сообщение # 4
Знає де продуктовий
Група: Користувачі
Сообщений: 42
Нагороди: 1
Репутація: 1
Статус: Офлайн
Світло, На то вони й легенди.
 
СонечкоДата: Четвер, 27.05.2010, 07:46 | Сообщение # 5
О,тепер знає і свій район
Група: Віддані
Сообщений: 220
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Офлайн
Світло, Це прояви вірувань і міфів,в які вірили люди - це клас!

<a target="_blank" href="http://www.balachka.com/"><img src="http://www.balachka.com/88x31/88x1.gif" title="Пиши українською" alt="Пишу українською" border="0" height="31" width="88"></a>
 
IgorДата: Середа, 02.06.2010, 07:21 | Сообщение # 6
Знає де продуктовий
Група: Користувачі
Сообщений: 32
Нагороди: 0
Репутація: 2
Статус: Офлайн
ГОДИННИК БЕРНАРДИНІВ

Костел отців Бернардинів збудував на початку XVII віку славний будівничий Павло Римлянин. Разом з монастирем він становив оточену ровом фортецю, що прилягала до мурів міста поблизу Галицької брами.
На старовинній вежі костелу, що має 38 метрів висоти, вибивав години дзиґар. Протягом кількох віків аж до останньої війни вибивав дзиґар години на п’ять хвилин раніше від усіх міських дзиґарів.
Як? – здивуєтеся ви. Кілька віків – не років і не місяців! – годинник квапився на цілих п ять хвилин і ніхто на це не звернув увагу? Ніхто не припинив це неподобство?
Якраз навпаки. Звертали увагу. Але без тіні обурення. Навпаки – з вдячністю.
І вдячність належала тому безіменному монахові, який приставлений був до дзиґаря і пильнував за ним. Одного вечора він піднявся на вежу і побачив, як татарські загони мчать до Галицької брами.
Що було робити? Кричати? Але хто почує з такої висоти?
І тоді чернець перевів велику стрілку дзиґаря на п’ять хвилин уперед – якраз на ту вечірню годину, коли зачинялися брами міста. Щойно пролунав дзвін дзиґаря, брами зачинилися. І саме вчасно – татари уже були під мурами.
З тих пір у пам’ять цієї події дзиґар „Бернардин”, як прозвали його львів’яни, завше спішив на п’ять хвилин

 
nataliiabiletskaДата: Вівторок, 18.08.2015, 12:47 | Сообщение # 7
Приїжджий
Група: Користувачі
Сообщений: 3
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Офлайн
А як вам нова книга легенд Івана та Петра Радковців "Таємниці львівських левів". Не зовсім дорослий формат. Але книжка цікава. 
 
BaTiStAДата: Середа, 27.07.2016, 15:35 | Сообщение # 8
Приїжджий
Група: Користувачі
Сообщений: 5
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Офлайн
може бути)
 
Форум » Львів » Путівник » Легенди старого Львова
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Каталог україномовних сайтів